Різдвяне послання єпископа Житомирського і Новоград-Волинського НИКОДИМА

Різдвяне послання єпископа Житомирського і Новоград-Волинського НИКОДИМА боголюбивим пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Житомирської єпархії Української Православної Церкви

«Царь Небесный за человеколюбие на земли явися, и с человеки поживе, от Девы бо Чистыя плоть приемый». Богородичен догматик 8-го гласа

Дорогі отці, брати і сестри! Сповнений духовної радості, звертаюся до вас словами традиційного різдвяного вітання: Христос Рождається! Більше двох тисячоліть тому, вночі, люди почули слова, звернені до них з неба: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2,14). Велична таїна тієї благословенної віфлеємської ночі стала початком нової ери в історії людства – ери благовоління Божого.

Різдво Христове сповнило правічні очікування людей – ще в раю, одразу після гріхопадіння, перші люди отримали пророцтво надії – що «сім’я Жони зітре голову змія» (Бут. 3,15). Цього «Примирителя» (Бут. 49,10), що визволить людей від рабства гріху, прокляття і смерті, чекали праотці, про Нього пророкували пророки, вірою в Його пришестя жили старозавітні праведники.

Євангельська розповідь про Різдво Спасителя вражає величчю смирення і простоти, у яких відбулося таїнство Боговтілення. Два тисячоліття перед цим Божественним смиренням благоговіють богослови, його осмислюють поети і художники, а простий люд оспівує його у колядках. Дійсно, «не в царській палаті, навіть не у хаті» народився Спаситель – Його прийняла убога печера, у якій зазвичай пастухи ховали худобу. Ясла стали троном, а солома постіллю Тому, Хто до створення світу возсідав на пломеніючих серафимах!

Господь Іісус Христос «Принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей і з вигляду став як чоловік, упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Флп. 2, 7-8). Попереду приниження та страждання, кров і терновий вінець, хрест і похмурий гроб. Проте Спаситель наш смиряється ще в утробі Матері – Творець і Володар всесвіту Він іде у Віфлеєм для перепису і записується як підданий земного царя.

Це Боже самоприниження мало одну причину – любов Бога до людини. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3,16). «Царь Небесный за человеколюбие на земли явися, и с человеки поживе» – співаємо ми в церковному піснеспіві. Він прийшов, щоб «зруйнувати діла диявола» (1 Ін. 3,8), розсіяти морок зла, неправди і недосконалості цього світу, спотвореного людським гріхом, і зцілити занепале людство. Святитель Афанасій Великий (IV ст.) висловив суть Євангелія: «Бог став людиною, щоб людину зробити богом».

Різдво Христове – свято нашого усиновлення Богу, адже через пришестя у світ Христа Спасителя ми стали дітьми і спадкоємцями Божими. Про це говорить Апостол: «Коли настала повнота часу, послав Бог Сина Свого Єдинородного, Котрий народився від жони, був під законом, щоб відкупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. А як ви – сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!» Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Іісуса Христа» (Гал. 4, 4-7).

У Христовому Різдві люди отримали Бога поміж себе – «Слово стало плоттю і вселилося між нас, повне благодаті й істини» (Ін. 1,14), щоб ми мали життя вічне (Ін. 6,54). І це не легенда чи гарний афоризм – це реальність, актуальна для кожної віруючої душі – кожен з нас отримує завдаток вічного життя у Божественній Євхаристії.

Місто Різдва – Віфлеєм – в перекладі з єврейської означає «дім хліба». Таємничий зміст цієї назви відкривається Різдвом Христа – Хліба живого, який зійшов з небес (Ін. 6,51). Щоразу на Божественній Літургії Він дарує нам Самого Себе у вигляді Євхаристичних Дарів.

Улюблені отці, брати і сестри! Закликаю кожного з Вас святкувати Різдво Христове у побожності та духовній радості, присвятивши ці святі дні справам добра і милосердя.

Звертаю до Вас мудрі слова преподобного Єфрема Сіріна (IV ст.):

• «У ніч цю нехай ніхто не буде гнівним чи похмурим!

• У ніч цю, що належить Смиренному, нехай ніхто не буде надмінним і гордим!
• У цей день прощення не згадуймо про образи!
• У цей день радості не поширюймо печалі!
• У цей день Господь прийшов до грішників – тож нехай не підноситься праведний над грішним.
• У цей день Багатий став Убогим – тож нехай розділить багатий стіл свій з убогим!
• У цей день ми отримали Дар, хоча не просили Його, тож обдаруймо тих, хто просить нас.
• Цей день відчинив врата небесні для молитов наших, тож відчинімо і ми врата тим, хто просить у нас вибачення!
• У цей день Владика природи змінився надприродно, тож змінимо і ми свою злу волю.

Сьогодні Божество відбилося на людстві, тож нехай прикраситься людство відбитком Божества!»

Дорогі отці, брати і сестри! Цього року рішенням священноначалля нашої Церкви мене було призначено єпископом Житомирським і Новоград-Волинським. Я прошу кожного з Вас молитися, щоб Господь допоміг мені нести це служіння у молитві та любові, адже єпископ – це не начальник чи керівник, а батько і предстоятель місцевої церкви.

Шановні отці, благочестиві монахи та монахині, дорогі брати і сестри!

Щиросердечно вітаю Вас з радісним святом Різдва Христового та Новим 2012 роком! Нехай світло віфлеємської зірки осяє нашу землю та принесе мир і благополуччя у нашу державу, суспільство та кожну родину. Молитовно зичу кожному з Вас здоров’я, радості, миру та любові! Христос Рождається! Славимо Його!