Вхід Господній до Єрусалима – свято Божественного торжества.

У неділю шосту Великого посту ми відзначаємо радісне і одночасно сумне свято – Вхід Господній до Єрусалима. Христос явив Себе людям як Месія, Спаситель світу, Якого багато століть очікувало людство, і це – заклик до безмежної радості.

Урочистим Входом у Святий Град Єрусалим Він сповістив про настання Царства Божого на землі. Одна з головних подій останніх днів земного життя Спасителя овіяна світлим смутком, тому що була початком Хресного шляху Христа…

Двадцять восьмого квітня у Свято-Миколаївському соборі Бердичева звершили Божественну Літургію, яку очолив благочинний Бердичівського округу, настоятель храму протоієрей Віталій Бойков.

Нині благодать Святого Духа нас зібрала,
і всі, взявши Хрест Твій, промовляємо:
Благословен, Хто йде в Ім’я Господнє; Осанна в вишніх!
Стихира свята

Ми йдемо до цього свята сорокаденним постом. І ось стоїмо в храмі з квітучими гілочками верби. Навколо – святково одягнені люди, вдячність Богу й радість відбиваються на просвітлених обличчях віруючих. Розпочинається Літургія Святого Іоанна Златоуста… Священнослужителі – у зеленому облаченні, всюди – весняні букетики з пухнастих «котиків», що випромінюють тепло і ласку. Натхненний та величний спів хору зворушує до сліз: «Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас…» Йому злагоджено вторять віруючі… Свої молитви підносять до Всевишнього люди поважного віку і юні, батьки та маленькі діти – всі вони прийшли до храму, щоби духовно пережити велику подію Входу Спасителя і Господа нашого Ісуса Христа в град Єрусалим. «Дай, Боже, щоби серця наші полум’яніли, як запалені в соборі свічки, любов’ю до Господа», – тихо шепоче прихожанка Раїса Геденач.
Усі чотири євангелісти послідовно повістують про вхід Ісуса Христа в Єрусалим за кілька днів до Його Хресних мук. Звучать слова Святого Євангелія від Іоанна… Вхід Спасителя випереджав поголос про те, що напередодні Він воскресив праведного Лазаря, який чотири дні лежав у гробі. Дивовижна звістка розповсюдилася світом – і люди розуміли: це – велике чудо…

Віруючі в храмі слухали слова проповіді благочинного Бердичівського округу протоієрея Віталія Бойкова і знову та знову переживали давні події, проносячи їх через свої серця: «Плоди Святої Чотиридесятниці, які ми копітко збирали, як бісер духовний, – в чеснотах віри… Починається друга частина Великого посту. І свято Входу Господнього до Єрусалиму є переходом до неї…

Святе Євангеліє згадує, як народ у величезній кількості зібрався на свято Пасхи у Священному місті. Натовп вийшов назустріч Христу, як до царя Ізраїлевого, з пальмовим віттям у руках, вигукуючи: «Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів…» Повітря тремтіло від багатоголосся. Але в той час, як Господь наблизився до вічного міста і побачив його згори, то заплакав і промовив: «О, коли б зрозуміло ти в цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. І зруйнують тебе, і поб`ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх». Це було попередженням всьому людству про те, що буває з тими, хто не пізнав часу відвідування Божого…»

Картина Входу Господнього до Єрусалима проходила через душі віруючих: Ісус у простому хітоні і плащі скромно та мирно в’їхав до міста на молодому віслюку. Його вітали, як переможця, пальмовими галузками… Все це нагадувало урочисту ходу полководців і в той же час відрізнялося від звичайних тріумфів великих завойовників. Люд Єрусалиму знову повторював свою велику помилку: він бачив у Христі лише земного царя, а не Сина Божого, не Месію – Спасителя світу. Ніхто не зрозумів, що Він прийшов, аби відкрити своєму народові вхід до Царства Божого.

«Приходячи до храму, ми зустрічаємося з Господом у молитвах, у службах Божих… Господь відвідує нас у Святих Таїнствах Покаяння та Євхаристії, – звертався до православних отець благочинний. – Ми зустрічаємося з Ним так само урочисто і радісно. Але на всі часи звучить і залишається в пам’яті людській Його попередження. І, розуміючи радість цього свята та скорботу цього дня, будемо ж вигукувати: «Гряди, Господи Ісусе!»
Сьогодні, коли весь світ вийшов вітати Небесного Царя, спішімо також покласти Йому до ніг наші плоди покаяння, молитви та посту…»

Цього дня Свято-Миколаївський собор розквітнув ясними посмішками дітей. А скільки маленьких православних йшли до Святого Причастя! Шестирічний Сашко Нестерчук – поруч із мамою. Це свято залишить добрі спогади в душі маленького причасника. «Гілки верби нагадують нам про радісну зустріч Господа з жителями Єрусалиму, – говорить Ганна Нестерчук. – Ми сьогодні неначе зустрічаємо ними Ісуса Христа, як колись зустрічав Його народ єрусалимський».

Благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков привітав віруючих зі святом і закликав пройти дні Страсної седмиці поруч із Христом, сповнившись безмежної любові в служінні ближнім: «Крок за кроком будемо слідувати за Спасителем. Будемо вірними Богу і в часи благоденства, і в часи випробувань та явимо твердість в нашій православній вірі».

Верба, тобою зустрічаємо до нас прийдешнього Христа…

У Вербну неділю площа перед Свято-Миколаївським собором була заповнена людьми. Тріпотіли зеленими листочками численні гілочки в руках православних під подихом легкого вітерця. Щороку навесні вони віддають вербі свою ніжність, ласку та любов і після Богослужіння чекають особливих та хвилюючих хвилин: освячення гілочок…

В особливому святковому настрої перебуваютьТетяна Ковтун і Каріна Козловська: «Верба символізує початок пробудження землі, початок весни. Гілля, яке ми тримаємо в руках у це свято, нагадує про те, що життя перемагає. Вербна неділя – свято весни в душі!»

Священики щедро окропили свяченою водою букети зелених гілочок і молільників. Дбайливо тримаючи вербові обереги в руках, щасливі люди розходилися домівками…

Зустрінемо ж Вербну неділю в любові до ближніх, принесемо Господу Ісусу Христу гілку наших добрих справ!