Свята Чотиридесятнця.

Святий Великий піст, який називають також Чотиридесятницею, це одна з найдавніших і найбільш священних установ християнської релігії. Історія Великого посту має довгу й багату традицію. Вона сягає апостольських часів. Передпасхальний піст називають Великим не тільки через його тривалість, але й через його важливість і значення в житті Церкви і кожного християнина.

ЯК ТВОРИВСЯ ПЕРЕДПАСХАЛЬНИЙ ПІСТ?

Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день старозавітної Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Роковини Христової смерті були для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея, про яке говорить історик Церкви Євсевій , перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежувався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою. Пасхального посту, за тим свідченням, одні дотримували один день, інші — два дні, інші — ще довше, а ще інші — 40 годин. (Історія Церкви, 5, 24).

У післяапостольських часах Церква II-III віків починає звертати увагу не тільки на сумні роковини Христової смерті, але й на радісні роковини Його Воскресіння. Так, отже, попри хресну Пасху помалу приходить і воскресна Пасха із відміною пасхального посту. Ще в апостольських часах одні перестають дотримуватися посту у сам день старозавітної Пасхи, а інші — наступної неділі. За свідченням історика Сократа, ті, що святкували Пасху разом із іудеями, тобто 14 дня Нісана, твердили, що це їм передано від святого апостола та євангеліста Іоана; а ті, які святкували празник Пасхи наступної неділі після іудейської Пасхи, доводили, що свій звичай одержали від святих апостолів Петра й Павла. "Але ні одні ні другі, — зауважує історик Сократ, — не можуть довести це писемними доказами" (Історія Церкви, 5, 22).

Так виникли пасхальні спори між тими, які святкували Пасху разом із іудеями, і тими, що святкували її наступної неділі. Ті довгі спори полагодив Нікейський Собор 325 року.

У канонічних пам'ятках III сторіччя говориться також про час, коли закінчувався пасхальний піст. За канонами Іполита врочисте закінчення посту відбувалось у воскресну ніч на зорі, за Дидаскаліями — о 3-ій годині ночі, а за Апостольськими постановами — коли почали співати півні.

ТРИВАЛІСТЬ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

У III столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем.

При кінці III століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам Нікейський Собор, котрий каже, щоб помісні собори відбувалися "один перед Чотиридесятницею , щоб після усунення всякого неладу чистий дар приносився Богові, а другий під осінній час" (Правило 5).

Хоч у IV столітті Чотиридесятниця стає вже відомим введенням, усе-таки вона ще не є точно означена і не має загального визнання. Подекуди все ще існує 20-денний піст, що триває в період між давнім коротким і 40-денним. Він був передусім у практиці на Заході, куди Чотиридесятниця прийшла дещо пізніше, ніж на Схід.

Про різну тривалість посту перед Пасхою у різних краях історик Сократ пише: "Посту перед Пасхою в різних місцевостях дотримуються по-різному, а саме: в Римі перед Пасхою постять без перерви три тижні, крім суботи й неділі. В Ілірії, по всій Греції й Олександрії зберігають піст шість тижнів до Пасхи й називають його Чотиридесятниця. Інші знову починають свій піст за сім тижнів перед празником Пасхи" (Історія Церкви, 5, 22).

Важливим свідченням поступового переходу від короткого посту до Чотиридесятниці в Єгипті є пасхальні послання святого Афанасія Великого . У першому з них (329 р. ) він ще не згадує про Чотиридесятницю, тільки говорить про початок "святого посту", який пов'язаний з понеділком Страсної Седмиці. Зате в 11-му пасхальному посланні, писаному з Риму 340 року до Тмуїського єпископа Серапіона, який за час відсутності святого Афанасія мав наглядати за єгипетською Церквою, святий Афанасій дає таке доручення: "Подати до відома братам про 40-денний піст і при тому повчити про нього, щоб тоді, коли ввесь світ постить, ми одні, що живемо в Єгипті, не виставляли себе на сміх за непощення і за те, що в ті дні віддаємося радості". А в 19-му посланні з 346 року святий Афанасій уже говорить про дотримання Чотиридесятниці, як про необхідну умову для гідного святкування Пасхи: "Хто нехтує Чотиридесятницею, і хто наче без уваги й нечистим серцем входить у святая святих, той не празнує празника Пасхи".

За давньою традицією Східної Церкви суботи й неділі не вважалися посними днями. Отже, щоб мати число 40, то піст із шістьох продовжено до семи тижнів. При кінці IV століття передпасхальний піст, званий Чотиридесятниця, є вже у практиці як Східної, так і Західної Церкви.

Піст існує, щоб ми змогли звільнитися від тенет гріха, позбутися злоби, щоб у молитовній тиші почули голос Бога. Бо у повсякденних турботах не маємо часу роздумувати над тим, що є вартісним. Піст дає нам силу. У молитві та покаянні ми загартовуємося для подальшої боротьби й очищуємо своє серце, аби воскреслий Ісус гідно, як Цар, увійшов у нього. Окрім того, ми вчимося цінувати, радіти тому, що є, відчувати кожну хвилину, любити інших і відходити від сірих буднів.

«Користь посту не має вимірюватися лише утримуванням від страв, бо справжнім постом є, бути вільним від усіх гріхів, позбутися будь-якого зв'язку з беззаконням, вибачати кривду ближньому і відпускати борги.

Тож кожному із нас варто вирішити для себе, яким добрим ділом прислужитися Богові у цей час. Не важливо, великим воно буде чи маленьким. Для Господа всі добрі справи є великими. І навіть найменша усмішка може важити більше, ніж велика милостиня.

Під час посту маємо можливість укріпити свій дух, щоб знову і знов боротися зі злом. Молитовне покаяння духовенства і є прикладом для православних у боротьбі зі спокусами сьогодення. У любарському окрузі за літургією Передосвячених Дарів, священники в сповіді теж роблять і свої кроки для підтримки і своєї, Богом ввіреної їм, пастви.