Бердичівські паломники схилилися перед Кулевчанськими святинями

У день перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця з Мир Лікійських у м. Барі бердичівські паломники побували в селі Кулевча на Одещині, яке прославилося далеко за межами області та України. Численні віруючі стікаються до Свято-Миколаївського храму, щоб схилитися перед святинями, які являють чудеса благодатної допомоги і зцілення.

Село у Саратському районі Одеської області має давню історію, і назва його виникла внаслідок переселення у 1830-му році болгар із с. Кюлевча Шуменського округу Варненський області Республіки Болгарія. Воно розташоване на маленькій річці Хаджидер, що по-турецьки означає «срібна річка». Маловідоме раніше село в останні роки стало місцем паломництва…

У місцевому храмі, який був заснований наприкінці XIX століття, зберігається інформація, що Кулевча знаходиться біля підніжжя уявного хреста. Тут є один із чотирьох Поклінних хрестів, встановлених із благословення старців. В Україні їх усього чотири – у Кулевчі, Чорнобилі, Старому Почаєві та під Харковом. Якщо з’єднати точки на карті країни, то виходить величезний хрест. А селище – це його підніжжя… Сюди нерідко приїжджають паломники з Житомирщини. У п’ятницю 21-го травня, напередодні великого свята, з благословення благочинного Бердичівського округу, настоятеля Свято-Миколаївського собору архімандрита Варфоломія (Бойкова) група парафіян головного храму міста вирушила у подорож. Поїздку супроводжувала екскурсовод паломницького відділу благочиння Лариса Вікторівна. Потяг доставив бердичівлян на Одещину, і вони покрокували до Свято-Миколаївського храму с. Кулевча, що сяяв куполами у променях сонця... Престольне свято зібрало велику кількість людей. Паломники приєдналися до молільників на Божественній Літургії, яку звершили настоятель храму протоієрей Павел Нога та ще декілька священників. Більша частина бердичівлян приступила до Святих Таїнств Сповіді і Причастя. Паломники на власні очі побачили святині церкви й схилилися у молитовному благоговінні перед ними. Зі смиренням, вірою та надією зупинилися біля ікони Казанської Божої Матері з ліліями. Щороку після Воскресіння Христового, у п’ятницю Світлої Седмиці, священики і парафіяни зрізають квіти й ставлять у кіот. Згодом вони засихають, на них з’являються білі цибулинки, а потім – і молоді пагони, які дуже швидко ростуть без ґрунту та води, правильно обрамляючи лик Богородиці. І, нарешті, лілії розквітають на Трійцю. А сухі стеблинки роздають віруючим, їх частинки люди трепетно зберігають. Всередині храму – Голгофський хрест, який мироточить. Паломники побачили кровоточиву ікону Іверської Божої Матері, мироточиву Касперівську ікону Богородиці та ікону «Спас Нерукотворний», яка має величезну цілющу силу. У храмі є чимало святинь, котрі являють світу чудеса… Сила благодаті, котру вони випромінюють, зцілює душу й тіло…

Разом зі священнослужителями та іншими віруючими паломники пройшли Хресним ходом навколо храму. Господь дарував ясну й теплу погоду. Особлива радість оселилася світлим птахом у душах. І був такий піднесений настрій, що не передати словами, розповідає Людмила Кущ: «Того дня ми спілкувалися з тамтешніми жителями, котрі повідали нам про дива, свідками яких вони є. Після Великодня люди приносять стебла лілій до ікони. З часом вони починають квітнути. Вже зараз на гілочках є бутони. Ми гуляли прилеглою територією, милувалися красою затишних квітучих куточків, фонтанів, альпійських гірок та альтанок. Побували в капличці Святої Варвари, поклали записки із проханнями... І був такий стан душі, ніби ми – в раю... Були цікаві зустрічі, нам випало поспілкуватися з одним ченцем, і це залишиться у спогадах…» «Благодатний храм, незабутня Божественна Літургія і дружнє спілкування, – розповідає бердичівлянка Олена. – Вражають гостинність та привітність місцевих жителів…»  

Незабаром усіх запросили на трапезу, і продовжилася розмова – щира та доброзичлива. Паломники придбали ікони Казанської Божої Матері й невдовзі попрямували Хресним ходом до вокзалу. Око тішили чудові краєвиди... Ці півгодини подарували чимало незабутніх миттєвостей. Перехожі зупинялися та схилялися перед святим образом, автівки уповільнювали свій хід. Бердичівські паломники познайомилися з хорошими людьми, місцеві мешканці з повагою віталися і пропонували чаю чи прохолодної водиці – всіх об’єднало почуття духовної радості. Катерина Крачковська вже вдруге у Свято-Миколаївському храмі с. Кулевча. Раніше вона відвідувала його восени 2018-го: «Відбулося багато змін. Храм став ще красивіше. Тут місце благодаті, де панують спокій та умиротворення. У селі вшановують свою святиню. І престольне свято відзначають, як другу Пасху.... Хочеться приїхати сюди знову, і не один раз...» За багаторічною традицією, якої дотримуються всі паломники, бердичівляни підійшли до пам’ятника воїнам, загиблим у 1941-1945 роках, і поклали квіти. Потяг, згадує Людмила Кущ, запізнювався, паломники ділилися враженнями, обмінювалися телефонами. Адже деякі раніше не були знайомі. Подорож до святинь згуртувала та здружила... Очі сяяли, і на серці була така благодать... Парафіяни Свято-Миколаївського собору сердечно дякують екскурсоводу паломницького відділу Бердичівського благочиння Ларисі Вікторівні за організацію поїздки, за турботу й терпіння, поради та підтримку…

Світлана Ростковська і досі перебуває під враженнями від поїздки, які, говорить парафіянка, настільки сильні, що окрилюють та надихають: «Почуваюся благодатно і спокійно. За цей час – майже дві доби – 15 паломників настільки зблизилися, що стали однією духовною родиною. І коли ми повернулися додому, не хотілось розлучатися…»

Паломники привезли у свої оселі ікони Казанської Божої Матері в обрамленні лілій – квітів Богородиці, символу чистоти і надій, символу воскресіння та безсмертя, символу безперервного життя... «Даруй нам дух сокрушения, смирение сердца, чистоту помышлений исправление греховныя жизни и оставление прегрешений, да вси благодарне воспевающе величия Твоя…»

Прес-служба Бердичівського благочиння.