«Такі, як всі»

Сліпота, церебральний параліч, глухота…З такими хворобами народжуються діти і ніхто не застрахований від такого лиха протягом свого життя. На сьогодні рівень інвалідизації жителів планети сягає показника в понад мільярд осіб або 15 %. В Україні чисельність осіб з інвалідністю становить 2,7 млн. або 6,1 % від загальної чисельності населення нашої держави.

Щороку 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю – як нагадування всім про обов’язок перед людьми з обмеженими можливостями, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час.

Саме тому в центральній дитячій бібліотеці м. Новограда-Волинського було проведено свято для дітей з особливими потребами, які відвідують недільну школу при храмі Царських мучеників та страстотерпців. Вже майже 5 років тому разом їх об'єднали директор медичного коледжу Олена Володимирівна Солодовник та духовний наставник – о.Петро Зінчук. Їхніми стараннями, молитвами, душевним теплом, фізичною, матеріальною та духовною допомогою вони розквітають, дорослішають, стають повноцінними громадянами нашого суспільства.

Ведучими заходу були здорові діти та діти хворі на дитячий церебральний параліч. Для гостей була підготовлена презентація про всесвітньо відомих особистостей, які мали різні захворювання, але завдяки своїй стійкості, наполегливості, праці досягли видатних досягнень у житті.

Результати праці дітей були представлені на виставці «Мистецтво жити поруч»: поробки, які діти зробили своїми руками, грамоти, дипломи, нагороди. Також була представлена книга «Новий Заповіт» написана рельєфно-точковим шрифтом Луї Брайля для читання людьми, що втратили зір.

Свято закінчилося великим майстер-класом від тренера дитячої команди по армспорту Лукянчука В.О., який тренує дітей з особливими потребами.

Зустріч була наповнена добротою, радістю, а присутні обдарували дітей тим, чого найбільше вони потребують - своєю любов'ю та милосердям.

Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров'я і не тільки у день 3 грудня, а й протягом цілого року, і з року в рік, не забувати про те, що поруч з нами вони живуть і потребують допомоги та уваги.