Бердичівські паломники схилилися перед святинями Свято-Благовіщенського монастиря у Бортничах м. Києва

У неділю, 23-го січня, з благословення благочинного Бердичівського округу архімандрита Варфоломія (Бойкова) парафіяни Свято-Миколаївського собору у супроводі представника паломницького відділу благочиння здійснили духовну подорож до Свято-Благовіщенського монастиря у Бортничах м. Києва.

Бердичівські паломники і досі перебувають під сильними враженнями від поїздки до міста Києва. На світанку січневого дня вони прибули до Дарницького району столиці України. Раніше парафіяни Свято-Миколаївського собору не бували у Свято-Благовіщенському монастирі в Бортничах. Незважаючи на ранній час їх уже чекали намісник – архімандрит Варлаам (Гергель) та ченці.

Історія обителі недовга, вона почалася у 2005-му році, але монастир постійно притягує увагу віруючих, ставши для них духовним маяком. Літургічне життя на цьому святому місці триває з 2000-го. За словами священноігумена, «монастир Божою Милістю став островом відради, де безліч людей знаходять скарб віри у Христа Воскреслого, осяються радістю і отримують втіху…», «Київський Назарет», розташований у Бортничах, – місце, де гаряче б'ється серце євхаристичного життя в лоні канонічної Української Православної Церкви під святительським омофором Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія».

Монастирський храм розташований у пристосованому приміщенні, і в обителі продовжуються будівельні роботи. На території зведено дзвіницю та викопано колодязь, освячений на честь святої преподобномучениці. Параскеви, ведуться роботи з подальшого благоустрою обителі…

Зустріли паломників із великою повагою та сердечним теплом, розповідає бердичівлянка Олена Рибінська: «Ми були зворушені тією гостинністю та привітністю, з якими до нас поставилися насельники монастиря. Зовні храм, де правилася Служба Божа, виглядає досить простим. Але коли ми ввійшли всередину, були вражені величавістю, благоліпністю і красою внутрішнього оздоблення. Я чимало їздила країною, бувала у різних монастирях. Цей храм залишиться в пам’яті. Там атмосфера умиротворення, тепла і любові. Божественна Літургія завжди прекрасна, але цього дня вона була особливою. Здавалося, ніби Ангели спустилися з небес. І хотілося, щоб Служба Божа не закінчувалася… Молитви торкалися струн душі… Я щаслива, що випала можливість побувати у Свято-Благовіщенському монастирі. Ми з благоговінням схилялися перед святими образами…»

Головна святиня монастиря – чудотворна ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці «Тіноська». Вона є видимим усім знаком святого благословення і благовоління Цариці Небесної до обителі та богоспасаємої Бортницької землі. У храмі віруючі підходили до ікони Божої Матері «Покриваюча», ікони Пресвятої Богородиці «Неупиваєма Чаша», «Скоропослушниця» та інших. «Ми молилися біля різних святих образів, деякі я побачила вперше. Пресвята Богородиця на іконі Божої Матері «Покриваюча» ніби прикриває Богонемовля своїм головним платом від усіх негараздів, – згадує паломниця Людмила Кущ. – Ніжний образ Пресвятої Богородиці викликає почуття спокою та захищеності, материнський м’який і проникливий погляд сповнений милосердя…»

Перед іконою Божої Матері «Покриваюча» моляться у бідах та нещастях, просять про втіху в скорботах, про зцілення тілесних і душевних недуг...

Після звершення водосвятного молебню була відслужена Божественна Літургія. Паломники звернули увагу на Різдвяне оздоблення храму: всюди – ялинки з яскравими кульками, сяючі вогниками гірлянди і квіткові композиції. Все це створювало особливий настрій. Спів хору братії наповнював душу радістю… Деякі паломники причастилися Святих Христових Таїн.

Богослужіння завершилося, і кожний отримав благословення намісника монастиря – архімандрита Варлаама (Гергеля). Парафіян Свято-Миколаївського собору він привітав сердечними словами: «До нас приїхав Бердичів – центр Європи». Для кожного молільника намісник знайшов добрі слова, відповів на важливі питання і підтримав своїми мудрими порадами. Подарував духовну літературу всім 20-и учасникам поїздки, в тому числі і водію Борису. Паломників вразили простота та сердечність отця Варлаама: «Таке відчуття, що ми знаємо його багато років…»

Невдовзі молільники попрямували до мощесховища – храму на честь 14000 мучеників-немовлят Віфлеємських, в якому знаходиться безліч святинь, що дорогі серцю благочестивої православної віруючої людини. В обителі благодатно перебувають своїми мощами (частинками) такі великі святі, як Предтеча Хреститель Господній Іоанн, святитель Спиридон Триміфунтський, святитель Миколай Чудотворець, святі великомученики Димитрій Мироточивий, Георгій Побідоносець, Цілитель Пантелеймон, святі великомучениці Віра, Надія, Любов і мати їхня Софія та інші мученики, чимало преподобних і преподобномучеників, праведників та блаженних, які багатьма подвигами прославили Христа. Зберігається понад 800 частинок мощей угодників Божих та християнські реліквії і святині, зібрані з різних куточків світу…

Незабаром паломники пройшлися територією монастиря і набрали води з колодязя святої преподобномучениці Параскеви. Гостинні ченці і послушники запросили бердичівлян на трапезу, де ті скуштували смачні пісні страви… Паломники глибоко вдячні наміснику монастиря – архімандриту Варлааму (Гергелю) і тамтешнім насельникам за увагу, турботу та доброзичливість. І з нетерпінням чекають наступної зустрічі…
Далі подорож пролягла до Голосіївської Пустині, до Свято-Покровського монастиря, де зберігаються нетлінні мощі матушки Аліпії – великої подвижниці, особливо шанованої православними християнами...

Поїздка розпочалася вночі, а закінчилася ввечері. Проте дорога здалася подорожуючим легкою, настільки вони були сповнені тієї благодаті, яку отримали в монастирях: «Слава Богу за все… І велика подяка благочинному Бердичівського округу, настоятелю Свято-Миколаївського собору архімандриту Варфоломію (Бойкову) за надану можливість відвідати святині київських монастирів, представнику паломницького відділу благочиння, який супроводжував подорож, – за чудову організацію цікавої і змістовної поїздки, водію – за професіоналізм, коректність та увагу до пасажирів. Ми відчули себе єдиним колективом і єдиною духовною родиною. Паломницька подорож залишила світлий слід у душі та пам’яті…»

Прес-служба Бердичівського благочиння.